Луческу обрав примітивізацію. Чому Динамо — це катастрофа
Динамо не вистачає інтелекту на полі (Фото:ФК Динамо)
Динамо програло 0:2 Інгульцю в Києві. І програло абсолютно заслужено.
Динамо зазнало поразки на своєму полі від одного із аутсайдерів української Прем'єр-ліги Інгульця. Олександр Сажко — заступник головного редактора сайту Tribuna.com Україна аналізує сенсаційну невдачу київського клубу.
Олександр Сажко
Я насправді все розумію, що після втрати чотирьох лідерів (Циганков та Забарний — трансфери, Бущан та Шапаренко — травми) максимально складно вимагати від Динамо чогось яскравого. Проблеми в киян повинні бути — в тому числі і такі от результати.
Але наскільки ж кидається дивність рішень Луческу. В Динамо катастрофічно не вистачає інтелекту на полі - і замість Сироти чи Боля виходить Дячук, а замість Лонвейка — Кабаєв.
Загалом, якщо подивитись на стартовий склад, то там не було кому вести пасову гру — ані з точки зору інтелекту, ані з точки зору техніки. Двох центрбеків Інгулець взагалі не чіпав — бо загрози від них нуль.
Навіть коли Шепелєв опускався нижче (це траплялось занадто часто), видимості боротьби одного гравця Інгульця вистачало, щоб не давати їм втрьох (!) загострювати гру без реального тиску.
Якщо в тебе в зоні побудови атаки три в один без загострення, то чого очікувати далі, де в тебе вже виходить 7 проти 9? Серед яких Кабаєв без розуму взагалі, примітивний Караваєв, зелені Ванат та Волошин, Сидорчук, який на такому рівні не жахливий, але цього недостатньо.
Тому всі чудові відкривання Буяльського поміж лініями або в штрафній переважно закінчувались нічим. То Дубінчак добре зайде в напівфланг, побачить Буяльского, але віддасть на два метри в бік, то Волошин запустить в боротьбу йому, а не під зручну ногу.
Очікувати комбінаційної гри від такого складу нереально. При чому в Луческу був хоч і обмежений, але вибір — Царенко, Лонвейк, Сирота, навіть з натяжкою Гармаш. Але він сам обрав примітивізацію — і ніякої ідеї під неї немає для ще більш вертикальної гри.
І тільки зараз пишу про суддівство. Обидва голи — спірні. Це важливо: не точно помилкові, але спірні. В першому — боротьбу з Дячуком в теорії можна трактувати як поштовх в спину, але це дуже дискусійно. В другому — була рука в Інгульця, але вона була в досить нормальному положенні.
Головне — арбітри обидва рази прийняли рішення не на користь Динамо. Але навіть якщо б було по-іншому, то команда Луческу не награла б більше нічиєї в цьому матчу ніколи. І могла насправді пропустити ще, тому програла цілком заслужено.
Ще раз: Інгульцю в Києві.
Текст опубліковано з дозволу автора
