Гра на нервах. Як сталінський уряд карав радянських футболістів за спортивні невдачі

27 червня 2021, 08:05
НВ Преміум

За провальну участь у першому ж міжнародному турнірі радянської футбольної збірної сталінський уряд розформував команду Вищої ліги і позбавив звань практично усіх гравців. І це вони ще легко відбулися.

К рихітне повідомлення, заховане всередині великого тексту в газеті Советский спорт від 22 липня 1952 року. «Сьогодні в Тампере відбулася повторна зустріч між футбольними командами СРСР і Югославії. Матч закінчився з рахунком 3:1 на користь югославських футболістів». Більше жодного рядка, ні букви. Хоча йшлося про 1/8 фіналу на Олімпійських іграх у Фінляндії. Це був перший міжнародний турнір, в якому взяли участь радянські футболісти.

Відео дня

Між рядків зашили набагато більше, ніж просто «новини спорту». Головний тренер футбольної збірної СРСР Борис Аркадьєв це міжрядкове швидко зауважив. Програна битва, яку Сталін вів із югославським лідером Йосипом Брозом Тіто.

«Не знаю, що робити, — сказав Аркадьєв удома дружині Олександрі. — Накласти на себе руки чи що?»

На щастя, Аркадьєв руки на себе не наклав, хоча і неабияк постраждав. Але ось футбольну команду ЦДСА, основу тієї збірної, безжально розформували за лічені дні.

За футбольну справу взявся голова уряду, голова Ради міністрів СРСР Григорій Маленков. Справа державного значення. Наказ про розформування клубу, чемпіона СРСР, основи збірної, був готовий задовго до початку розбору прольоту радянської команди. Текст указу тримався у секреті аж до розвалу СРСР. Ось витяг із нього: «За серйозну шкоду, завдану престижу радянського спорту, команду ЦДСА з розіграшу першості СРСР зняти і розформувати <...>, товариша Аркадьєва з роботи зняти і позбавити звання заслуженого майстра спорту».

І це означає, що всі відбулися легким переляком. «Слава богові, що не пересаджав, не розстріляв, як бувало раніше», — резюмує Семен Случевський, київський спортивний журналіст, автор книги Первопроходцы, тритомника про зірок радянського футболу.

На знімку той самий скандальний поєдинок між збірними СРСР та Югославії у липні 1952-го. В архівах збереглося мало фотографій з тієї гри: її в Союзі намагалися забути (Фото: Анатолій Гаранін)
На знімку той самий скандальний поєдинок між збірними СРСР та Югославії у липні 1952-го. В архівах збереглося мало фотографій з тієї гри: її в Союзі намагалися забути / Фото: Анатолій Гаранін

Недружній жест

11 квітня 1945 року СРСР і Югославія підписують договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу. Але після закінчення війни югослави вважали, що цей договір не означає васальну залежність. Тіто міг собі це дозволити. Він вів власну зовнішню і відмінну від СРСР політику щодо сусідів — Болгарії, Румунії, Угорщини, Албанії та головним чином щодо Греції, де комуністи намагалися звичним способом захопити владу, і цей спосіб Тіто не подобався.

У лютому 1948 року югославські комуністи відмовилися від сталінського плану зі створення спільної федерації з Болгарією. Оскільки Тіто розумів, що через Софію Москва захоче його контролювати.

Майже відразу ж, у березні, Сталін відкликав усіх військових і цивільних представників із «братньої» Югославії. Сторони обмінялися зухвалими нотами. 29 червня у комуністичній пресі опублікували резолюцію, яка відлучала Югославію від соцтабору.

8 вересня у газеті Правда з’явилася стаття Куди веде націоналізм групи Тіто у Югославії. У ній лідера норовливої республіки оголосили сподвижником імперіалізму, його форма правління відтепер іменується «диктатура фашистського типу».

За наступний рік радянська преса перетворила «великого друга СРСР товариша Тіто» на фашиста. Москва вдарила по Белграду з усіх своїх традиційних гармат: економічна блокада, дезінформаційний шум. 25 жовтня 1949 року Сталін вигнав із СРСР югославського посла. Дипломатичні взаємини перервані не були, але реально всі зв’язки перейшли у режим очікування.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X