«Заради золотої медалі я ладна померти». Олімпійська чемпіонка з вільної боротьби Ірина Мерлені про те, як отримала золото — інтерв'ю
15,4 тис. спортсменів із усього світу візьмуть участь в Олімпіаді-2020, яка стартувала сьогодні. На Іграх у Токіо 2020 буде представлено 33 види спорту і 50 дисциплін. Усього розіграють 339 комплектів медалей. Та Олімпіада-2020, яку відтермінували на рік через пандемію, не буде схожа на жодну іншу в історії спорту.
Про довгоочікуване відкриття; нові жорсткі умови, в яких вона відбуватиметься; порожні глядацькі трибуни й емоції спортсменів після перемог в ефірі Радіо НВ говорили з Іриною Мерлені, олімпійською чемпіонкою з вільної боротьби та триразовою чемпіонкою світу, дворазовою чемпіонкою Європи.
— Що це за відчуття було у вас особисто, коли ви вперше потрапили на Олімпіаду?
— Це був 2004 рік, Афіни, я дуже хвилювалася, чесно кажучи, і я дуже хотіла перемогти на цих Олімпійських іграх. Я 7,5 років йшла до цих Олімпійських ігор, у мене було багато травм, проопероване коліно, я багато в чому собі відмовляла і дуже чекала, і дуже хотіла перемогти.
— Яке відчуття, коли ти бачиш відкриття Олімпіади? Воно виправдовує очікування?
— Ті емоції ні з чим не зрівнянні. Коли я стала олімпійською чемпіонкою, я так плакала, так раділа цій медалі, це була ціль всього мого спортивного життя. Я все, як кажуть, поклала заради того, щоби стати олімпійською чемпіонкою. Я говорила «заради золотої медалі я ладна померти», настільки я хотіла перемогти.
— Чи слідкуєте ви за тим, що відбувається зараз? Це вперше, якщо я не помиляюсь, в історії Олімпіада відбувається на рік пізніше. Що змінюється?
— Багато чого змінюється. Деякі спортсмени взагалі зійшли з дистанції, ті, які могли би показати чудовий результат ще 2020 року, якби Олімпіада відбулась. Підросли молоді спортсмени, які зараз повиборювали на останніх турнірах ліцензії на Олімпійські ігри (право представляти країну). Взагалі так увесь світ чекає, це буде Олімпіада дуже незвична, тому що вона буде без уболівальників, там дуже жорсткі умови її проведення. Ну і, напевно, цим вона і дуже цікава.
— А ви відчували підтримку людей, коли виступали? Бо нині це буде зовсім інша історія, наскільки це важливо?
— Я взагалі не уявляю як це, без глядачів виступати. Звичайно, мені було приємно, коли на трибунах, я пам’ятаю, колись я виступала в Пекіні 2008 року на Олімпіаді в Китаї, Віталік Козловський, Наталя Валевська, коли вони з трибун кричали «Іра, давай!», знаєте, це стільки сил мені давало!
— А наскільки важлива для самих спортсменів ця церемонія відкриття? Чи може вона якось вплинути на те, як далі будуть відбуватися самі змагання?
— Я думаю, що церемонія відкриття — це така традиція, красива добра традиція віддати шану спорту, віддати шану спортсменам, які багато років готувалися і приїхали на Олімпійські ігри. Тому що всі ми знаємо, що Олімпійські ігри були створені заради того, щоб об'єднати весь світ, як кажуть, навколо. Тому я думаю, жодним чином відкриття не впливає на результати та підготовку чемпіонів і спортсменів.
— Яка Олімпіада зсередини?
— Кожна держава, яка має честь приймати Олімпійські ігри, робить від себе максимум, щоби ці Олімпійські ігри пройшли дійсно на високому рівні. І звичайно, що Японія — країна дуже розвинута і дуже дисциплінована, вони роблять, я думаю, максимально все задля безпеки, щоб ніхто не заразився коронавірусом. Тому це, напевно, необхідні такі були у них заходи.
— Наскільки активно спортсмени можуть спілкуватися одне з одним?
— Я можу говорити лише зі свого досвіду. До змагань я намагалася абстрагуватися від усього, зосередитися максимум. У мене був плеєр, навушники, я намагалася ні з ким взагалі не спілкуватися, я зосереджувалася, концентрувалася лише на своєму психологічному, фізичному стані і на тому, що мені потрібно перемогти. А після того, як уже відбулася церемонія нагородження, звичайно, у мене є багато друзів із різних країн світу, ми ходили і в теніс грали, і в басейні плавали. Олімпійське селище так побудовано, що це не тільки спортсмени, їдальня і будинки, де проживають спортсмени, а ще дуже багато цікавих розваг.
— Які розваги є в олімпійському містечку, які ти просто так не знайдеш?
— Коли була Олімпіада в Пекіні, тоді надавали перукарські послуги, нарощували нігті. Наприклад, коли я завоювала бронзову нагороду в Пекіні, я одразу пішла до перукарні, мені пофарбували волосся в білий колір, це було абсолютно безкоштовно; мені наростили такі довгі-довгі нігті. Після того як я уже відборолася, мені хотілося гарно виглядати.
— Зазвичай немає перукарень і всього такого?
— Це було лише на Олімпіаді в Пекіні, в Китаї. Взагалі говорять, що китайська Олімпіада побила рекорди з фінансових витрат на відкриття та закриття Олімпійських ігор, а також вони дуже багато дарували різних сувенірів для учасників.
— У чому спортсмени ходять в олімпійському містечку?
— Переважно всі носять екіпіровку своєї держави. Я думаю, це правило. І тоді спортсменам легко потоваришувати і дізнатися, з якої країни той чи інший атлет. І це дуже, мені здається, правильно.
— Можна випити в Олімпійському містечку?
— Я думаю, що все можна, але після виступу. До виступу, мені здається, потрібно бути зібраним, зосередженим на результаті. Спочатку виступ, а вже після цього можна собі дозволити і дискотеку, і спілкування. І воно не лише відбувається в Олімпійському селищі, воно відбувається також у спортивних залах, на спортивних стадіонах.
— Чи є бар в Олімпійському містечку?
— Щодо бару не знаю. Я скажу так. Коли у мене була золота нагорода, ми пили, як пили, ми наливали вино в кубки, опускали туди золоту нагороду, також перевіряли її на міць зубами, медаль, це у нас всіх така традиція. І так ми святкували.
— А що буде після того, як ви підіймаєтеся на п'єдестал, отримуєте медаль, найвища ціль, можна сказати, досягнута або не досягнута. Як не втратити мотивації, як не втратити бажання все робити, коли вже ніби все зроблено?
— Знаєте, дійсно найважче після цієї ейфорії, коли ти дуже довго тренуєшся, ти в стані напруженості, ти собі не дозволяєш жодної слабинки. І коли ти вже завоював цю нагороду, коли вже твоє мрія збулася, звичайно, ти ще довгий час перебуваєш в стані ейфорії, але зазвичай іде різкий спад вниз. Для мене вже було на другі Олімпійські ігри та на треті Олімпійські ігри набагато важче налаштовуватися. Тому що у мене вже була золота нагорода, розумієте? І мотивувати себе мені було набагато важче. Коли уже у мене є ця золота нагорода, а ще в мене є коханий чоловік, діточки, знаєте, вже не хочеться помирати заради медалі. Тобі вже хочеться з ними проводити більше часу. І ще мені було дуже цікаво не лише боротьба, мені було цікаво спробувати себе у різних вокальних конкурсах, танцювальних конкурсах. Життя настільки багатогранне, різноманітне, стільки є ще всього цікавого, крім спорту! І звичайно, мені хотілося розвиватися, рухатися вперед. А також я дуже втомилася від спортивних костюмів, від кросівок. Мені хотілося вже бути більш жіночною.
Відеозапис інтерв'ю з Іриною Мерлені
— Чи будете ви дивитися Олімпіаду, яка стартує у Токіо? За кого будете вболівати? На яких спортсменів радили би звернути увагу всім, хто буде дивитися Олімпіаду?
— Я буду вболівати за всю нашу збірну команду України. І вся Україна, хочу також сказати, що буде вболівати за нашу збірну команду України, вся увага прикута буде до телевізорів, всі будемо тримати кулачки. І звичайно, я з нетерпінням хочу побачити виступ наших борчинь на Олімпійських іграх, побажати їм успіху.
— Ви будете звертати увагу на спортсменів із вашого виду спорту? Чи, може, у вас є ще якийсь улюблений, який обов’язково треба глянути на Олімпіаді?
— Звичайно, я буду слідкувати за кульовою стрільбою. Взагалі — за всіма видами спорту. Також мені цікава спортивна гімнастика, легка атлетика. Єдиноборства, дзюдо. На всі види спорту!
