Постріли, смерті та лозовий прут. Коли американський футбол стає щитом від потрясінь

1 листопада 2016, 15:30
Неймовірні життєві втрати та постійні випробування не можуть перешкодити справжньому таланту. Доведено представником американського футболу Едріаном Пітерсоном. Його історія – у спецпроекті Sport Arena і Новое Время про суперзірок спорту, які досягли вершин, незважаючи на життєві випробування.

Присутність зброї у першому акті п’єси означає лиш те, що ближче до кульмінації пролунає вистріл. Такої думки, принаймні, притримувався драматург Антон Чехов, і з цією тезою навряд сперечатиметься відомий гравець в американський футбол Едріан Пітерсон. Чого-чого, а зброї і фатальних вистрілів в його житті було вдосталь.

Ще навіть не ставши на ноги, Едріан уже знав, що таке пістолет і як одна куля може змінити життя. Усе завдяки батькові, Нельсону Пітерсону, який, приходячи з роботи, ледь не щовечора розповідав про той самий випадок зі своєї юності. Випадок, що поділив його життя на “до” та “після”.

Якось під час одного з домашніх вечорів Нельсон Пітерсон, тоді мегаперспективний баскетболіст, який мріяв про кар’єру в НБА, отримав випадкову кулю від власного брата, коли той з необережності натиснув на курок, прочищаючи зброю. Куля потрапила в ногу, а через нехтування правилами першої медичної допомоги - хлопці ж хотіли справитися з проблемою самотужки, - разом з нею в рану потрапила й інфекція. Коли Нельсона привезли до лікарні, було уже пізно - юнак змушений був витерпіти декілька операцій. Як можна зрозуміти, кожне наступне хірургічне втручання все більше й більше віддаляло Нельсона від повернення на площадку - його нога перетворювалася на зшитий кусок шкіри, а про колишню стрибучість та вміння бігати навіть мови не могло бути.

Відео дня

фото huffpost.com
фото huffpost.com Фото:


Пітерсон-старший ніяк не хотів змиритися з тим, що він втратив шанс усього свого життя. Нельсон декілька разів намагався повернутися у гру, втім безрезультатно. Хлопець, який ще вчора був улюбленцем студентів та викладачів, опинився нікому не потрібним. Зникли усі жарти про те, що цей високий темношкірий юнак народився разом з оранжевим м’ячем, а скаути клубів НБА приїжджали спостерігати за іншими гравцями, і лише інколи хтось кидав погляд у сторону Нельсона.

Зникли також десятки друзів та безліч дівчат, що постійно ошивалися поруч з Пітерсоном. Від колишньої слави, як любив повторювати батько Едріана за вечірнім столом, залишилися лише діти. Багато дітей. Мова йде ледь не про дюжину нащадків від різних жінок.

І хоч за жодних обставин не можна сказати, що Нельсон Пітерсон не любив своїх дітей, він все-таки частково звинувачував їх у своєму становищі. Замість великого баскетбольного майбутнього - кар’єра простого робітника. А все лише заради того, аби прогодувати та допомогти усім без виключення. Особливо проявлялася ця своєрідна антипатія до власних нащадків у Нельсона в двох випадках: коли він був напідпитку, або коли дитина ослухалася батька. У таких випадках Пітерсон-старший знімав свого ременя, та без жодної тіні сумніву лупцював малих. Лупцював навіть тоді, коли дитина плакала та просила зупинитися. Лупцював для того, аби в майбутньому ніхто знову не повторював своїх помилок. Таким було виховання Нельсона Пітерсона - жорстким і доволі жорстоким.

фото si.com
фото si.com Фото:


Навіть зараз, згадуючи про один із випадків побиття, 31-річний Едріан Пітерсон опускає очі вниз, немов соромлячись того, що сталось типового осіннього дня на шкільній парковці. Тоді, чекаючи сина після занять з футболу, батько зустрів вчительку Едріана, яка встигла пожалітися на молодого хлопця. Побачивши сина, Нельсон запитав його, чи правду йому сказала викладачка, і, почувши схвальну відповідь, зняв ременя та відшмагав Едріана прямо посеред парковки перед двома десятками друзів та знайомих.

Цей привселюдний виховний процес, однак, не був найгіршим нічним кошмаром Пітерсона-молодшого - куди більше він, та усі його брати-сестри боялися лозового прута, який завжди стояв на видному місці у квартирі їхнього батька. Коли в хід йшов прут, дитина на декілька наступних днів залишалася вдома: удари дерев’яною палицею не тільки приносили біль, але й залишали рубці на шкірі малих. Неодноразово отримував свою порцію ударів прутом й Едріан, хоча майбутній футболіст ледь не найспокійніше - наскільки це взагалі можливо - переносив усі батькові удари. У такі моменти він думав про те, що є й інший батько: люблячий та добрий, той, що завжди допоможе та підтримає у спортивному плані.

Власне кажучи, Пітерсон-молодший завжди намагався бачити у татові друга, яким той і був у ті моменти, коли не згадував про поранення чи не перебував напідпитку. Зрештою, це саме Нельсон придумав синові прізвисько «All Day» («AD»), відзначаючи, таким чином, його постійну непосидючість, яку багато хто називав суттєвою проблемою та навіть серйозною хворобою. Гіперактивність юного Едріана батькам вдалося трансформувати у правильне русло: окрім футболу, який згодом стане справою його життя, в дитинстві хлопець чудово себе проявляв у баскетболі, спринтерському бігу та стрибках у довжину.

фото vlsportysexycool.com
фото vlsportysexycool.com Фото:


Цілком можливо, Нельсону Пітерсону якимось чином вдалося б повпливати на вибір свого сина, однак перебувати поруч з Едріаном він не міг - коли Пітерсону-молодшому було 13 років, Нельсона ув’язнили за відмивання грошей від торговлі креку. Як дізнався пізніше AD, саме наркотики часто рятували його батька від постійної депресії, але врятувати тата від потрапляння за ґрати Едріан не зміг. Тоді він був ще занадто юний. Втім, син не відвернувся від батька, а навпаки - регулярно відвідував його у в’язниці, розповідаючи про ті чи інші свої успіхи.

Підтримуючи зв’язок з татом, Едріан намагався якось переконати себе у тому, що він не винен. І хоч юний Пітерсон ніяким боком не був причетний до ув’язнення батька, він усе одно звинувачував себе. Звинувачував себе за те, що не зміг вберегти тата, так само як не зміг врятувати свого брата за шість років до того.

Едріану час від часу сниться кошмарний сон з того вечора, коли йому було сім. Незважаючи на те, що пройшло вже практично 25 років, знаменитий футболіст прекрасно пригадує усі деталі, і кожного разу прокидається в холодному поту. Вечір, велосипеди, дитячий сміх, блиск фар, зойк, крик, натискання на гальма, падіння - сюжет щоразу один і той самий. Ось Едріан разом з найкращим другом - братом - Брайаном катаються на велосипедах недалеко від дому, вони сміються та розважаються, але уже за мить Брайан зойкає, а Едріан встигає тільки обернути голову, коли бачить як машина збиває його брата. Геть юний Пітерсон викрикує, зістрибує з велосипеда, але щось змінити уже не можна - Брайан помер, а разом з ним вмерла і якась частинка Едріана.

Збитий п’яним водієм - саме так напише поліція у своєму висновку. Ці сухі слова, втім, взагалі ніяк не можуть передати емоції, що їх тоді - та й навіть зараз - відчував малий AD. Він був розбитий та подавлений, а своєю єдиною розрадою вбачав спорт. Заняття різноманітними видами спорту для Едріана стали своєрідним щитом, який заховав його від проблем навколишнього світу. Заховав його від втрати найкращого друга, розлучення батьків та періодичних побиттів одного з них. Уже після смерті Брайана Едріан точно знав, що займатиметься спортом професійно - не тільки за себе, але й за брата, який теж мріяв стати спортсменом.

Зосередившись на грі в американський футбол, Пітерсон поступово йшов до своєї мети: він був одним із найкращих гравців в коледжі, постійно привертав увагу телеканалів та взагалі користувався неабиякою популярністю. Навіть травми, які часто мучили гравця, не сильно позначалися на його шансах заграти в Національній футбольній лізі, що є елітою американського футбола - ледь не кожен вболівальник бачив неймовірний потенціал у цьому високому та занадто габаритному (185 см і 98 кг) виконацеві, який начебто не підходив на свою позицію, але все-таки виглядав під час гри як риба у воді.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

фото businessinsider.com
фото businessinsider.com Фото:


Втім, пістолет, що, відповідно до теорії Чехова, постійно висів у життєвій п’єсі Едріана Пітерсона, ще мав про себе нагадати. І таки нагадав - за декілька днів до комбайну (найважливіша подія перед процедурою вибору гравців командами НФЛ, на якій футболісти “продають” себе) Едріан отримав жахливу звістку з дому: його брата Кріса застрелили у Х’юстоні. Будь-хто інший на місці AD потрапив би в ступор на декілька днів, однак Пітерсон навіть не подав вигляду - він щось сухо відповів журналістам, коли ті запитали його про смерть брата, а потім продовжив підготовку до комбайну. Спорт, як і у випадку зі смертю Брайана, знову виручив Едріана: він заховався у футбол, виплеснувши усі свої емоції під час цього іспиту, де продемонстрував феноменальні результати, які згодом дозволили йому стати гравцем Міннесоти Вайкінгс на драфті 2007 року.

Ніяк не відреагувавши перед комбайном, Едріан, однак, одразу ж після завершення тестів полетів до Х’юстона. Страх втрачати близьких людей нікуди не зник - і хоч у смерті Кріса майбутня легенда Вайкінгс себе не звинувачував, він розумів, що тепер на ньому лежить ще більше відповідальності. І наче підтверджуючи цю тезу, Пітерсон підняв обидві руки до неба після свого першого тачдауну (одночасний набір шести очок) в НФЛ. Таким чином, молодий гравець віддав шану братам, які не змогли розділити з ним цей радісний момент.

Наступне серйозне випробування на шляху Пітерсона в НФЛ виникло аж на п’ятому році його кар’єри в Міннесоті: в розпал сезону 2011 року Пітерсон порвав зв’язки на лівому коліні, через що був змушений пропустити залишок сезону. З іншого боку, 28-й номер Вайкінгс навіть жалітися не може на темпи свого відновлення – така травма вибиває людину з гри, як мінімум, на рік, а ще рік потрібен для повернення оптимальної форми. Едріану, втім, вистачило восьми місяців для того, аби повернутися і в першому матчі нового сезону відзначитися двома тачдаунами. Футбольний світ був шокований. Шокований, мабуть, був і сам Пітерсон, хоча вигляду він не подавав, віджартовуючись з приводу неймовірної особливості свого організму. Ранінбек (таку позицію Пітерсон займав в американському футболі) світився та продовжував влаштовувати феєрію, здобувши за підсумками сезону 2012 року звання Найціннішого гравця.

За таким стрімким поверненням, звісно ж, ховається неймовірна – навіть титанічна – робота над собою, яка інколи переходила у певного роду знущання. Пітерсон абсолютно ніяк не шкодував організм, навантажуючи його ледь не з першого дня відновлення. Едріан, навчений попередніми втратами та невдачами, розумів, що час грає проти нього, тож чим більше часу він буде відновлюватися, тим менше у нього шансів на повноцінне повернення. Батькова історія, яку AD знав напам’ять ще з дитинства, час від часу лунала у нього в голові, тож він працював і працював, прагнучи повернутися на ту позицію, на якій зупинився.

фото cbssports4.cbsistatic.com
фото cbssports4.cbsistatic.com Фото:


А досягнути за чотири перших роки в НФЛ Пітерсону таки й справді вдалося достатньо – він демонстрував стабільний успіх, відзначаючись не менше десятком тачдаунів за регулярну першість, і високі показники дозволяли йому з року в рік потрапляти до Матчу всіх зірок. Пітерсон знаходився на піку популярності, а після свого гучного повернення в 2012 році взагалі став найпопулярнішим гравцем Ліги. Про Едріана говорили усі й всюди, а десь в Техасі посміхався перший тренер ранінбека, який пророкував велике майбутнє тоді ще 10-річному юнаку, закликаючи партнерів по команді брати у Пітерсона автографи вже зараз, аби потім не стояти в черзі.

Зрештою, ідилія не могла продовжуватися вічно. Після неймовірного успіху в 2012 році прийшов наступний сезон, а з ним почалися нові проблеми.

Нові, або радше - добре забуті старі. Як це траплялося раніше, якийсь із чергових телефонних дзвінків приносив трагічну новину Едріану. Цього разу своєрідним чорним кур’єром стала одна з його колишніх дівчат, яка, уся в сльозах, набрала Пітерсона, аби повідомити про смерть їхнього 2-річного сина, якого побив її бойфренд. Знаменитий гравець Вайкінгс, втім, повів себе, як і завжди - замість того, аби зразу вирушити на похорони, він продовжив підготовку до найближчої гри, а лише після її завершення полетів до колишньої подруги.

Намагання використати футбол в якості захисного щита, однак, цього разу дало тріщину - жовта преса миттєво рознюхала усю інформацію про смерть немовляти, не посоромившись дати найінтимніші деталі цієї ситуації. Раптово виявилося, що Пітерсон жодного разу за два роки не бачив цієї дитини, а ще він навіть не хотів її визнавати. На поверхню також виплила інформація про інших позашлюбних дітей Едріана, яких журналісти нарахували від шести до восьми. Одразу посипалося безліч телефонних дзвінків, а ранінбека ніяк не залишали в спокої - чи не вперше за його кар’єру на перший план вийшло особисте життя, а разом з ним на поверхні опинилася уся брудна білизна AD.

І якщо уже тоді, після смерті цього дворічного немовля, деякі журналісти проводили паралелі між Едріаном та його батьком, то ще більше причин для порівняння Пітерсон-молодший дав наступного року, коли несподівано опинився на лаві підсудних. Перебуваючи під слідством за побиття власної дитини, ранінбек Вайкінгс вразив усіх своєю незворушністю та прямотою - він взагалі не відбріхувався, зразу ж визнав факт побиття, і навіть признався, що лупцював 4-річного сина не тільки ременем, але й... лозовим прутом.

фото nesn.com
фото nesn.com Фото:


У цьому, щоправда, Едріан не вбачав нічого особливого. За його словами, це не була агресія чи якесь домашнє насильство, таким чином він просто виховував свою дитину. Пітерсон поводив себе так, як за двадцять з лишнім років до того чинив його батько. Один в один - навіть дерев’яний прут, який знаходився в квартирі ранінбека був виготовлений з того ж матеріалу, що й знаряддя, яким били його самого.

Перебуваючи під слідством, Едріан був відсторонений від ігор за Міннесоту Вайкінгс, тож чи не вперше в своєму житті він не зміг заховатися від життєвих проблем у футболі. Пітерсон почував себе жалюгідним, обіцяв більше ніколи не використовувати прут, але журналісти все ніяк не відставали від нього. “У тата в колекції чимало ременів, а особливо з різноманітними пряжками”,- у розпал скандалу така фраза чотирирічного сина, яка розлетілася усіма таблоїдами, остаточно зіпсувала імідж Едріана. Ходили чутки навіть про його можливий обмін у якусь іншу команду, аби тільки він більше не з’являвся в Міннесоті - і це після усього того, що цей футболіст зробив для своєї франшизи. Існував ризик, що Пітерсон, як і його батько, скотиться до вживання заборонених речовин, але AD витримав цей удар - не в останню чергу завдяки обіцянці, яку дав самому собі і своєму покійному братові за 22 роки до того. Обіцянці, від якої Пітерсон не відступав ні на крок за усі ці роки. І у цій непростій ситуації вона втримала його на плаву.

Зрештою, Пітерсону вдалося оминути тюремного терміну, а уся ця історія з часом минула. Уже за півроку син знову приїздив в гості до свого тата, вони усміхалися на камери, а журналісти перестали створювати ранінбеку злий імідж. Налагодилися справи і у клубі - в 2015 році Едріан знову вийшов на поле, відігравши у всіх 16-ти матчах і показавши при цьому третій результат за кількістю набраних ярдів (1485) в кар’єрі.

На даний момент йому 31 рік і він проводить свій десятий сезон у складі Міннесоти Вайкінгс. Проводить його Едріан, втім, на трибунах – у матчі другого тижня ранінбек зазнав серйозного пошкодження, яке вибило його до кінця регулярної першості. Нові перемоги Вайкінгс поки проходять без Пітерсона, але нема сумнівів, що цей феноменальний футболіст підбадьорює своїх партнерів на тренуваннях, а сам робить усе, аби якомога швидше приєднатися до них. Бо футбол для Едріана Пітерсона – це більше, ніж просто гра. Більше, ніж заробіток. Футбол – це той щит, який неодноразово виручав кремезного темношкірого гравця. Футбол для Едріана Пітерсона – це і є життя.

І нехай навіть його позафутбольна особистість може комусь не подобатися, та коли ранінбек виходить на поле у складі Вайкінгс, за ним з особливим ентузіазмом спостерігають усі. Адже під час гри Пітерсон творить шоу, він робить цю гру. Варто лише сподіватися, що насолоджуватися діями AD можна буде ще достатньо довгий проміжок часу, і що зброя, яка за законами жанру висить на стіні під час усієї вистави, уже давно вистрілила. Як мінімум, лозовий прут уже точно не буде використаний - свою роль в житті Едріана Пітерсона він уже відіграв.

Показати ще новини
Радіо НВ
X