Коли зрозумієш, що тобі кінець, це й буде початком: "звичайна історія" бійця, який вижив у джунглях

25 жовтня 2016, 15:00
Автор: Ігор Бойко
Зірка змішаних бойових мистецтв Бібіано Фернандес ріс без батьків в лісах Амазонки та працював за їжу. Його історія – у спецпроекті Sport Arena і Новое Время про суперзірок спорту, які досягли вершин, незважаючи на життєві випробування

Музика. Обов'язково повинна звучати музика. Кращого способу посилити весь драматизм ситуації на знайти.

Треба, щоб хтось плакав і закривав руками своє обличчя, що почервоніло від хвилювання. Викликати сльози легко – тут потрібна непідробна щирість. Потрібно щиро зобразити співчуття до переживань людини.

Ну й погляд. Красивий, тривалий і порожній. Скляні очі, за якими криється безодня у свідомості. Вони як би пов'язують важке минуле з сьогоденням. Це теж важливо.

Необхідно точно дотримуватися всіх моментів, інакше красивою історія не вийде. Банальні речі нікому не потрібні. Жодного рейтингу. Жодного інтересу.

Бібіано Фернандеса забули попередити, що йому потрібно бути жалісливим. В уявній студії телепередачі про важке життя він сидить і без жодних зайвих емоцій розповідає свою історію. Домогосподарка, яка побачила багато чого за своє телевізійне життя, не схвалила б таку поведінку. Психологічний портрет Фернандеса складений за мить. З ним щось не так.

"Я розумію батька. Нас було занадто багато, він не міг прогодувати всіх і повинен був від когось позбутися". Бібіано зовсім не пам'ятає мати, хоча йому було сім років, коли вона померла. В його житті сталося стільки всього, що мозок не став запам'ятовувати незначні дрібниці на зразок жінки, яка її виносила. Батько п'ятьох дітей абсолютно не був готовий до такої ситуації і зрозумів, що не зможе одночасно прогодувати стільки ротів.

Відео дня

Фото mmafighting.com
Фото mmafighting.com Фото:


Він сам скаже, наскільки це було непростим рішенням. Чи може придумати інші красиві виправдання – мовляв, так було краще. Батько відправив Бібіано та його братів і сестер з міста Манаус в село. Це було село в джунглях Амазонки.

І таке рішення справді було єдино вірним.

Ніякої правди не існує. Люди просто по-своєму інтерпретують події і називають це правдою. Батько Бібіано може бути одночасно й тим, хто просто злякався відповідальності та для полегшення свого життя прийняв рішення залишити сім'ю, а також й тим, хто зробив це заради дітей. З ним би вони банально не вижили.

Сам Фернандес може бути одночасно й чоловіком, схибленим на ґрунті дитячих проблем – і чоловіком, яким набув за їх рахунок неймовірної сили.

Бібіано сидить у м'якому кріслі та розповідає історію свого життя з таким виразом обличчя, ніби говорить про звичайний похід до магазину. Інші люди намагаються передати всі свої переживання, малюють словами яскраві картини й дають можливість співпереживати іншим. Деякі не проти прикрасити своє минуле. Бібіано Фернандесу нічого придумувати не треба. Не його вина й не його проблема, що люди, які дивляться зараз на нього, без жодного пафосу в словах не можуть уявити, що цей хлопець перед камерами, хлопець з ідеально вкладеним волоссям і двома шарами гриму на обличчі, пережив таке...

"Чому я повинен сердитися на батька?"

Люди пишаються тим, що переросли тварин у розвитку. Переїхавши жити до своїх родичів, Бібіано опинився в центрі доцивилизаційного світу. Він не вмів читати і писати, він не мав поняття про гроші й час. "Зараз я навіть не можу сказати, скільки років прожив у джунглях. Може, три, а, може, й більше".

Фото mmafighting.com
Фото mmafighting.com Фото:


Майбутній боєць змушений був жити життям тварини. Більшу частину дня разом із представниками свого стада він йшов на пошуки їжі. "В основному ми полювали й шукали їжу в сміттєвих відходах. Ми їли все, що знаходили. Я і кілька інших людей займалися будівництвом невеликого притулку, щоб у нас було де сховати голову від дощу та навколишнього середовища". Будівельним матеріалом для нового будинку Бібіано і його сім'ї були гілки дерев.

Спокій, з яким Фернандес розповідає цю історію, вражає. Ті, чиї діти вибирають школу й місце для закордонного відпочинку, забули про хороші манери і від подиву не закривають роти. Переможець багатьох важливих турнірів і сильний боєць ММА, зірка – і таке минуле. І він так легко про це говорить. Вся справа в тому, що дитинство у людини буває тільки одне, він не може судити за іншими, наскільки воно гарне або погане. Бібіано виріс в цих умовах, для нього вони – нормальні.

У десять років він підхопив малярію. Хвороба врятувала йому життя. Коли зрозумієш, що прийшов кінець – це й буде початком.

Щоранку Бібіано прокидався від жахливого ознобу. Його трясло. "У джунглях воно як: якщо ти хворий – ти хворий. Ніяких ліків немає, залишається тільки вірити в краще". Через півроку страшних мук тітка переконала батька Фернандеса, що тому краще повернутися до міста.

фото mmafighting.com
фото mmafighting.com Фото:


Ну чи як там правильно назвати Манаус. Дивовижне місто, що розташувалося посеред джунглів і в басейні Амазонки, відрізняється від довколишніх сіл тільки великою кількістю людей. Його мешканці займаються переважно тим, що борються з бідністю й за виживання. Вони вже не тварини, але ще й не ті, кого прийнято називати цивілізованою людиною.

Заради виживання довелося братися за будь-яку роботу. Він продавав морозиво на вулицях, мив машини, прибирав у будинках. Впевнений у собі переможець важких боїв у восьмикутнику, який тримає в руках пояс, та чує з усіх боків оплески й підтримку – це той самий хлопчик з сумними, повними відчаю очима, що тримав табличку на вулицях Манауса, пропонуючи свої робочі руки.

"Протягом двох-трьох років я працював на одну жінку. З самого початку я їй сказав: "Не платіть мені грошей – просто годуйте". Вона була невимовно рада такій угоді, погодившись без роздумів. Мені не потрібні були гроші, я просто хотів їсти". Навіщо йому потрібен вульгарний процес посередництва?

Одного разу, працюючи вже в іншої дами, Бібіано задивився на те, як неподалік група людей займалася якимись дивними речами. Джіу-джитсу – не найпоширеніша річ в Бразилії, а вже тим більше в бідних районах Манауса. Господарі, які давали Бібіано роботу, як правило, любили його за сміливість, покірність і бажання працювати й часто хотіли йому допомогти. Ця дама теж запропонувала оплатити кілька уроків.

Тоді ще молодий хлопчина не знав нічого про джіу-джитсу. Бібіано не міг навіть уявити, наскільки філософія цього виду бойових мистецтв підходить особисто йому. "Не йти на пряме протистояння, щоб перемогти. Не пручатися, а поступатись натиску суперника, направляючи його в потрібне русло".

фото mmafighting.com

фото mmafighting.com Фото:


Хіба не цим він займався все своє життя?

З дитинства якийсь невидимий суперник намагався знищити Фернандеса, вибравши його для важких випробувань. Він ніколи не скаржився на життя, приймав всі труднощі й намагався просто рухатися вперед. Які цілі? Які перспективи? Кожен прожитий день – щастя.

Один із головних теоретиків джіу-джитсу Сиробає Акаяме побудував своє вчення на прикладі верби, яка в бурю не зламалася, а скорилася силі свого суперника, після чого зуміла піднятися.

Перші уроки Бібіано сподобалися. Тренер також залишився задоволений натиском, з яким хлопець береться за справу. "Але, тренер, у мене немає грошей платити за уроки...".

Протягом трьох наступних років Фернандес ходив на тренування безкоштовно. Замість цього він кожен день прибирав у залі, замикав двері й віддавав ключ матері тренера. Він був одним із найбільш талановитих бійців джіу-джитсу в Бразилії і в той же час – фактично кріпаком тренера.

Так минуло кілька років. Одного разу після заняття тренер підійшов до Бібіано і сказав, що йому більше не треба прибирати. "Прийде інший хлопчик". До того часу Фернандес вже був сильним бійцем, бронзовим призером чемпіонату світу.

Незабаром Фернандес став чемпіоном світу й одним з найсильніших бійців планети. У 2004-му році він вирішив спробувати свої сили в змішаних єдиноборствах, де також досяг чималих успіхів.

фото MMA Fighting

фото MMA Fighting Фото:


Голос за кадром тихим, спокійним і від цього ніби безапеляційним тоном каже, що доля сповна сплатила Бібіано за пережиті страждання. Так зазвичай думають ті, хто готовий прийняти життя, яким воно є, й плисти за течією. Але тільки не Бібіано. Він-то як раз довів, що навіть просту людину зламати неможливо. Немов верба з його улюбленого єдиноборства, він лише нахилився під тиском невидимої сили, а потім став неймовірно сильним.

"У мене було небагато варіантів для вибору. Мені залишалося тільки одне: бути гарною людиною або поганою. Навіть у найважчий момент життя я не розглядав інші варіанти. Я хотів вчитися й тренуватися. Хотів робити правильні речі. Цей порив всередині мене, і з ним марно було боротися".

За сценарієм історія не завжди повинна мати щасливий кінець, але вона повинна бути повчальною. Інший на місці Бібіано закінчив би свій телемонолог красивою, пафосною, багатозначною фразою. Яку обов'язково винесли б в анонс. Але для нього це звичайна історія. Не казка. Не кошмар. Не драма. Всього-на-всього його життя.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X