Слідуючи за мрією, або Як пройти через нестатки й небезпеку, щоб стати одним із найкращих бійців сучасності

13 грудня 2016, 15:00
Боєць змішаних єдиноборств Жозе Алдо пережив злидні, пекельну працю й травми, щоб прийти до своєї мрії та стати одним із найкращих бійців сучасності. Його історія — у спецпроекті Sport Arena і Новое Время про суперзірок спорту, які досягли вершин, незважаючи на життєві випробування


Фото: Dave Mandel/Sherdog.com
Фото: Dave Mandel/Sherdog.com Фото:
Алдо народився в сім'ї зі скромними можливостями. Батько – муляр, мати – домогосподарка. Жозе нічим не відрізнявся від інших дітлахів, чиє дитинство проходило в 1990-ті роки в штаті Амазонас. Хіба що його виділяв шрам на лівій стороні обличчя. Один із святкових днів, коли вся родина зібралася подивитися футбол, обернувся кошмаром. Мати Алдо ненадовго відволіклася, але цієї миті вистачило, щоб однорічна дитина постраждала – старші сестри кидалися вугіллям з мангалу, й один з них попав в ліжечко з малюком.
Відео дня


Це далеко не всі труднощі, з якими довелося зіткнутися в дитинстві майбутньому чемпіону. Йому довелося пройти через розлучення батьків, у результаті якого Жозе залишився жити з батьком.
З раннього віку він почав працювати, часто допомагаючи батькові в його справах. Але Алдо хотів більшого. Одним із небагатьох шляхів вибитися в люди в Бразилії завжди був спорт.

Футбольна лихоманка не обійшла стороною Алдо. Саме в ньому він знаходив відраду та єдиний спосіб уникнути похмурого майбутнього. Такого, як у батька, який все життя працював і однаково насилу зводив кінці з кінцями, що змушувало його все частіше і частіше прикладатися до пляшки. Такого, як у матері, яка не змогла більше терпіти згубних звичок чоловіка і пішла від нього в пошуках кращого життя, уявлення про яке, втім, все одно були сильно обмежені. Жозе дивився на світ набагато ширше. Він хотів вирватися з цього замкнутого кола та втіленням цієї ідеї для нього стала мрія про Ріо-де-Жанейро.
Фото: The Irish Independent
Фото: The Irish Independent Фото:
Алдо мріяв в один прекрасний день зіграти за свій улюблений клуб Фламенго на стадіоні Маракана. Поступово ігри у дворах почали переноситися на невеликі шкільні поля, вуличні баталії – перетворюватися в змагання між командами. На футбольному полі Жозе був жвавим малим, але найбільше він виділявся впертістю й твердістю. Хлопець зі шрамом не пасував в боротьбі з ровесниками, не соромився стелитися в підкатах, щоб відібрати м'яч у старшокласників і просто більших за нього хлопців. Не завжди грав чисто і це деколи дуже не подобалося його суперникам. Частенько ігрові зіткнення закінчувалися бійкою, іноді – жорстокою бійкою.

Перед Алдо став непростий вибір: або продовжувати робити те, що йому подобалося найбільше, кожен раз ризикуючи приходити додому з розбитою губою або бровою, або поступитися страху й назавжди забути про футбол. Він вибрав третій варіант, за допомогою якого можна було просто мінімізувати ризик в черговий раз отримати по обличчю за агресивний стиль на полі.
Фото: MMAWeekly.com
Фото: MMAWeekly.com Фото:
Недалеко від його будинку на околиці Манауса розташовувалася секція з капоейри, де 14-річний хлопець і почав знайомство з єдиноборствами. Старанного юнака помітив тренер по бразильському джіу-джитсу (БДД) Марсіо Понтеш, який і запросив Жозе до свого залу для дітей з бідних сімей. Спочатку мотиви Алдо були досить прості. У футбольній команді його функції серйозно розширювалися: крім користі безпосередньо в грі, він все більше перетворювався в такого собі футбольного бодігарда, який міг покарати надмірно агресивного суперника за грубий фол на одному зі своїх партнерів або навіть за міцне слівце. По суті, йому було не важливо, де саме відточувати навички єдиноборств. Примітно, що вибір, який вплинув на все подальше життя одного з найсильніших бійців сучасності, був зроблений на підставі простих речей. На відміну від секції капоейри, де заняття проходили на бетоні, зал джіу-джитсу був встелений м'яким матом, що й сподобалося Жозе.

З грошима у Алдо був справжній кошмар. Тих крихт, які йому діставалися на підробітках з батьком, ні на що не вистачало, і з часом через борги всього в кілька реалів йому назавжди довелося піти з капоейри. На щастя, в БДД у нього все виходило, і з часом навіть футбол відійшов на другий план. Захлинаючись, він читав спеціалізовані журнали, вивчав найдрібніші деталі біографії відомих майстрів. Поступово закохувався у цей спорт.

Мрія про Ріо, пальми, океан нікуди не поділася. До неї просто змінився шлях.
Фото: Esther Lin, MMA Fighting
Фото: Esther Lin, MMA Fighting Фото:
Хоча Алдо володів унікальним талантом схоплювати все на льоту, він важко працював в залі. Йому було мало одного заняття, й він навідувався на тренування по три-чотири рази на день. Весь вільний час він присвячував відточуванню майстерності, щоб в один прекрасний день потрапити на сторінки журналів, які він так любив гортати. Дуже швидко Жозе став постійним учасником місцевих турнірів, а власник залу Марсіо Понтеш душі не чув у талановитому учні, якому допомагав усім, чим тільки міг. У 15 років Алдо став впізнаваною фігурою на регіональному рівні і перед ним відкрилася перспектива стати чемпіоном світу. Сам турнір проходив у Ріо-де-Жанейро.


Складно уявити, що відбувалося в душі Жозе Алдо, коли він приземлився в аеропорту Сантос-Дюмон. Він прилетів на найважливіший турнір у житті, де йому довелося зіткнутися з небаченою досі конкуренцією. Наставник розповідав Жозе про необхідність акліматизації, гарного харчування й про тонкощі турнірної стратегії, але слова коуча представляли собою потік незв'язної мови, адже у свідомості промайнула думка про мрію, до здійснення якої залишалися лічені години.

Жоден важкий переліт або втома після дороги в готель не могли його зупинити, і за лічені хвилини він дістався до знаменитого пляжу Копакабана, що знаходився за кілометр від готелю. Алдо гуляв по берегу кілька годин, насолоджуючись кожною миттю цього свята душі. Боячись, що мама просто не повірить у те, що він все-таки зумів, Жозе мовчки зібрав кілька найбільш красивих черепашок, які були для неї доказом, що в житті немає нічого неможливого.

Стати переможцем чемпіонату світу Жозе не вдалося. Він задовольнився бронзою, хоча опинитися у фіналі йому завадило суддівське свавілля. Алдо став єдиним призером з Мануаса, в той час як інші медалі в його віковій групі дісталися бійцям зі школи Nova Uniao, яку в майбутньому і буде прославляти «Обличчя зі шрамом», як його прозвали пізніше.

Алдо повернувся додому героєм. Бронза чемпіонату світу та статус одного з найбільш перспективних джіуджитсерів на малій батьківщині – хороший показник. Але він хотів від життя більшого та був готовий боротися за свої мрії. Закінчивши середню школу, Алдо ошелешив батьків звісткою, що переїжджає до Ріо-де-Жанейро, щоб стати чемпіоном світу.

****

Все, що зараз є у Жозе Алдо – мільйони доларів, шикарний будинок і повністю забезпечена родина, – все це результат постановки цілей й планомірного їх досягнення.


«Життя неможливе без мрії та цілей. Якщо немає ні мети, ні мрії, нічого не буде. Саме вони мотивують тебе тренуватися та з кожним днем ставати краще. Прокидаючись, я думаю про те, що мною рухає, яка у мене мотивація».

Звичайно, Жозе не став чемпіоном світу з джіу-джитсу та не увірвався у всілякі рейтинги кращих бійців змішаних єдиноборств (ММА) відразу після переїзду до Ріо-де-Жанейро. Які б перешкоди не ставило перед ним життя, які б труднощі та випробування не випадали на його шляху, він не забував, заради чого потрібно працювати, й незмінно добивався мети.

Коли Алдо прийняв рішення переїхати до найвідомішого міста на материку, у нього не було навіть грошей на дорогу. Щоб придбати одному зі своїх кращих учнів квиток до Ріо, Марсіо Понтешу довелося залізти у борги.
Фото: Mike
Фото: Mike Фото:
Район Санта-Тереза, статуя Христа-Спасителя, Цукрова Голова або все той же пляж Копакабана – це обличчя Ріо для туристів. Для Флуміненсе всі ці пам'ятки досить повсякденні, а для багатьох зовсім не існують, оскільки вони живуть в окремому світі нагальних проблем, що не дозволяють проводити дозвілля у місцях, про які марять туристи. Жозе більше відносився до других. Алдо знав інше Ріо-де-Жанейро. Жорстоке місто великих можливостей та титанічної праці, без якої немає навіть найменших шансів добитися хоча б чогось серйозного. Для Алдо Ріо уособлював просочений кров'ю та потом мат, на якому з ранку до вечора він займався відпрацюванням елементів БДД, а вночі засинав без сил.

Через два роки життя в спартанських умовах Жозе здійснив ще одну мрію й став чемпіоном світу з джыу-джитсу, а через кілька місяців дебютував у боях за змішаним правилами.

Як виявилося, важкий період життя, коли Алдо не висипався та вимушений був засипати після того, як йшов останній учень, щоб потім рано прокидатися до відкриття залу, був лише квіточками. Клуб переїхав, а через нововведення йому заборонили залишатися на ніч у залі. Жозе почав сумувати за часами, коли в дощову ніч прокидався через холод і те, що протікає стеля. Потрісканий, не його власний, але це був дах над головою.


Навряд чи Алдо до кінця розумів, що його чекає, коли радісно потиснув руку й дякував одноклубнику Хакрану Діасу за пропозицію пожити деякий час з ним. Діас, дізнавшись, що товаришу ніде жити, вирішив допомогти манаусцю й прихистив у скромному будиночку в верхній частині фавели Санто Амаро, де проживав з братом і матір'ю.
Фото: sportsrageous.com
Фото: sportsrageous.com Фото:

Фавелами в Бразилії називають нетрі, які найчастіше розташовані на схилах гір у великих містах. Інфраструктура там, як правило, відсутня, як відсутні загальноприйняті в будь-якому цивілізованому суспільстві закони та норми поведінки.

Тільки в 2013 році влада Ріо прийняла рішення організувати Загін поліції умиротворення (The Pacifying Police Unit), який був покликаний знизити рівень злочинності в штаті перед проведенням чемпіонату світу з футболу. Не можна сказати, що це докорінно змінило ситуацію, але принаймні відібрало частину роботи у елітного військового спецпідрозділу BOPE, яке часто було змушене робити рейди фавелами, що переростали у вуличні бої із застосуванням спецтехніки. Але як раз ті лихі часи і застав Жозе.

У Санто Амаро, як і в будь-якій іншій фавелі, «економіка» трималася на наркотиках. Хто хотів добре жити на пагорбі, так чи інакше був пов'язаний з наркоторгівлею. Одні продавали, щоб на зароблене якось скрасити реальність, інші вживали, щоб якнайдалі втекти від неї ж.

Якраз біля будинку друзів перебував притон, де постійно тусувалися відповідні елементи. Мабуть, клієнти не завжди були задоволені товаром, а наркоторговець – своїми відвідувачами, адже нерідко по сусідству лунали автоматні черги. Кілька разів Жозе доводилося спати на вулиці, адже добиратися додому в розпал перестрілки було надто ризиковано. В цьому кошмарі Алдо прожив цілих сім місяців і з'їхав, як тільки став заробляти на боях більш-менш пристойні гроші. Переїзд виявився напрочуд доречним. Сусід не дуже любив Алдо за те, що той завжди тримався осторонь і відмовлявся від «частування», тому заявив, що «якщо побачить цього бійця ще раз – нашпигує його кулями».

Справи Алдо поступово пішли в гору. Він почав виступати за кордоном, а змішані єдиноборства, нарешті, почали приносити йому гроші, яких все одно не вистачало, щоб відчувати впевненість у завтрашньому дні. Для Жозе, який не встиг відновитися після ушкоджень, отриманих всього місяць тому, відмова від поєдинку з Лучіано Азеведо була недозволеною розкішшю. 26 листопада 2005 року Алдо вийшов на ринг лише заради грошей. Він прекрасно розумів ризики. Забути про них йому не давало хворе горло й ниючий біль у руці. Жозе тоді сказав тренеру, що у нього є всього лише раунд, інакше баста. За раунд Алдо не впорався та в другому відрізку зазнав першої поразки в MMA-кар'єрі.

Незважаючи на те, що «Обличчя зі шрамом» свідомо йшов на такий ризик, він болісно переживав першу невдачу та навіть замислювався про завершення кар'єри. Його товариш Марсіо Понтеш навіть почав опрацьовувати відхідної варіант і добився для Алдо стипендії в одному з коледжів Манауса. Але для цього Жозе потрібно було полетіти з Ріо туди, звідки все починалося, повернутися у місто, де народжувалися мрії та ймовірно назавжди були б поховані.

Він знайшов у собі сили продовжувати, використовуючи мотивацію, яка їм рухала з тих пір, коли холодними ночами в залі він з мокрими від сліз очима засинав з питанням: «Заради чого я тут, навіщо все це?». Відповідь була отримана дуже скоро у вигляді чемпіонських титулів за версіями WEC та UFC, десятирічної серії без поразок і статусу одного з кращих бійців MMA сучасності.

Читайте також інші матеріали від Sport Arena:

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Спорт
Розсилка останніх новин в світі спорту
Щочетверга

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X