Зірка всупереч: Аллен Айверсон – "маленький жадібний" злочинець, якого обожнює баскетбольний світ

6 грудня 2016, 20:04
Злидні, тюремне ув'язнення та всесвітнє визнання — спортивна кар'єра американця Аллена Айверсона, однією з головних баскетбольних зірок на стику століть, рясніла цікавими поворотами. Історія культового гравця НБА - у спецпроекті Sport Arena і Новое Время про суперзірок спорту, які досягли вершин, незважаючи на життєві випробування

14 лютого 1993 року. Четверо учнів школи Бетел — Мелвін Стівенс, Майкл Сіммонс, Дуейн Кемпбелл і Аллен Айверсон — вирішують зіграти в боулінг.

«Я не пам'ятаю, з чого все почалося. Пам'ятаю одне — була бійка. Всі проти всіх, по всьому залу. Коли все це почалося, я на мить зупинився та задумався — чорт, я вже всередині і мені звідси не вибратися... Я подзвонив Мо (Гері «Мо» Мур, багаторічний менеджер гравця. – прим. А. П.) і сказав: «Мо, я був у цьому самому боулінгу». «Хлопець, у тебе великі проблеми», — почув я у відповідь».

Справа про бійку в хемптонському боулінгу поступово набула загальнонаціональної ваги — одного з найбільш талановитих баскетболістів країни звинувачували у побитті на расовому ґрунті. Нібито Айверсон і його друзі побили білих підлітків та ламали об їх голови стільці. Згідно зі свідченнями потерпілих, одному з них зламали окуляри, другому — великий палець руки, третьому — відбили зап'ястя стільцем.

«Зі 150-ти людей, які знаходилися в той момент у боулінгу, найвідомішим був я. Хто б сумнівався, що саме на мене повісять головні звинувачення?».

Відео дня

Фото: USA Today
Фото: USA Today Фото:


Айверсона та його друзів звинуватили в організованому побитті людей за статтею, яку колись дуже давно в США прийняли для захисту чорного населення від насильства з боку білих.

«17-річного хлопця судили за бійку як дорослу людину, по всій строгості. Очевидно, з нього просто хотіли зробити цапа-відбувайла, негативний приклад, який показував би — таким не місце на вершині нашого суспільства», — говорив пізніше дитячий тренер гравця Майк Бейлі.

Аллен Айверсон був заарештований прямо після матчу шкільних команд Хемптона та Бетела, однією з найбільш відвідуваних баскетбольних ігор в історії штату Вірджинія. Поліцейські чекали його на виході з залу. Айверсону світило до 15 років позбавлення волі, але суд «змилостивився» над ним — п'ять років тюремного ув'язнення. Його друг Майкл Сіммонс отримав сім років. Зірка шкільного футболу, лідер баскетбольної команди, яка стала чемпіоном штату, був відправлений в саму звичайну в'язницю, в один момент позбувшись всього - будинку, сім'ї, баскетболу.

Робочий день ув'язненого Айверсона починався о шостій ранку — Аллен косив траву. 27 миль зелених газонів та велика, стара газонокосарка. День у день. У в'язницю колишній баскетбольній зірці приходили тонни листів. Головним чином, писали дівчата, які також присилали цукерки, гроші та навіть нижню білизну. Проте були й інші листи, зміст яких зводився до побажань болісної смерті за тюремними стінами. Багато людей, загалом, зрозуміло, білі, не соромилися публічно підтримувати перше рішення суду, хоча й акції протесту на захист Айверсона проходили регулярно.

До Айверсона редкий игрок НБА мог похвастать большим количеством татуировок на теле, фото Sports Illustrated
До Айверсона редкий игрок НБА мог похвастать большим количеством татуировок на теле, фото Sports Illustrated Фото:


«Кожен день я зустрічався з адвокатами, які переконували мене в тому, що вже завтра я буду на свободі. Проте завтра все не наставало. Один із старших співкамерників дав мені мудру пораду: «Не думай, що ти виберешся звідси раніше терміну. Годі думати про це, намагатися влізти туди, на що ти не можеш вплинути. Роби те, що повинен». Ці слова всерйоз спростили мій тюремний побут. Я просто змирився з тим, що нікуди звідси не подінуся».

Ще в процесі судового розгляду з'ясувалося, що бійка в хемптонському боулінгу була знята на відео. На записі чітко видно: Айверсон у бійці участі не бере, навпаки, намагається витягнути своїх друзів з епіцентру конфлікту. У якийсь момент Аллен, що стоїть прямо перед об'єктивом, просто виходить з будівлі.

Через чотири місяці з моменту оголошення вироку губернатор штату Вірджинія Док Уайлдер підписав петицію про звільнення Айверсона. Як зазначалося в документі, в першу чергу для того, щоб Аллен закінчив свою шкільну освіту. Більше всіх фактом звільнення зраділи тюремні наглядачі — тепер їм не потрібно було б перебирати сотні листів і обробляти десятки запитів на інтерв'ю, що приходили з різних ЗМІ.

«Я ніколи не повертався до цього моменту після звільнення. Чесно, ніколи. Травмувати мене ще сильніше ця ситуація вже не могла».

***

Маленький Аллен Айверсон швидко дізнався, як це — бути головним чоловіком в будинку. Вже в 12 років він змушений був шукати роботу, щоб якось забезпечити маленьких сестер та полегшити тягар матері. Мати була головною людиною в житті Айверсона, провідником в цьому жорстокому світі, яка витрачала на його спортивний розвиток останні гроші — внаслідок цього родині навіть доводилося жити в будинку без електрики, адже всі гроші пішли на кросівки для сина. Це саме вона змусила його грати в баскетбол.

Аллен Айверсон так и не стал чемпионом НБА, не выиграл золота Олимпиады, но его наследие огромно
Аллен Айверсон так и не стал чемпионом НБА, не выиграл золота Олимпиады, но его наследие огромно Фото:


«Одного разу я прийшов додому після школи, а мама наказала мені вирушати на баскетбольне тренування. Я не збирався робити цього — я хотів грати тільки у футбол. Я кричав, лаявся, бив ногою об стіну, кидався в неї речами. Врешті-решт, заспокоївся і все ж пішов туди. Коли ж я зайшов до зали, то побачив там всіх своїх партнерів по футбольній команді. Не так і погано, загалом. З тих пір я й займаюся баскетболом».

За визнанням шкільних тренерів, Айверсон істотно випереджав своїх однолітків у спортивному розвитку — в 10 років він грав приблизно на рівні 16-17-літніх. Довгі руки, прекрасний стрибок і безмежна фантазія на паркеті робили його справжньою зіркою. На третій рік навчання в Бетелі квотербек Аллен Айверсон привів футбольну команду школи до перемоги в чемпіонаті штату. У своєму післяматчевому інтерв'ю чемпіон був лаконічним: «Тепер потрібно виграти ще й баскетбольну першість». І він зробив це вже через тиждень.

«Я намагався триматися подалі від небезпеки, намагався мислити позитивно. Але мій район — ідеальне місце для пізнання найбільш небезпечних життєвих ситуацій. Хлопці 12-13-ти років прямо у себе під будинком нюхали кокаїн і постійно просили приєднатися до них. Але я вирішив стати спортсменом і намагався йти до своєї мети».

Зірка Бетела отримував десятки листів від різних коледжів, його хотіли всі головні футбольні програми країни. Після 14 лютого 1993 року кількість бажаючих запросити Айверсона дорівнювало нулю.

***

«Мені потрібно було якось вибратися з цього й почати все заново. Єдине, чого я хотів і про що просив — це другий шанс».

Репутація завжди обганяла Айверсона в спробах знайти собі коледж для подальшої освіти. Ніхто не хотів мати справи з недавнім злочинцем. Ризикнути зважився лише легендарний тренер університету Джорджтаун Джон Томпсон.

«За великим рахунком, це не я рекрутував Айверсона, а їх сімейство рекрутувало мене. Його мати стояла переді мною на колінах і говорила, що Аллена вб'ють, якщо ми не дамо йому шанс», — згадував Томпсон.

Айверсон никогда не жаловался на травмы и продолжал дарить людям свое искусство, фото USA Today
Айверсон никогда не жаловался на травмы и продолжал дарить людям свое искусство, фото USA Today Фото:


Айверсон швидко став зіркою не тільки Джорджтауна, але й всієї університетської ліги NCAA. Його дуель проти зоряного захисника Коннектикуту Рея Аллена привернула багатомільйонну телеаудиторію, а також десятки представників клубів НБА, аж до генеральних менеджерів — Кевін Макхейл, Джеррі Вест та інші дивилися на їх протистояння з першого ряду. Айверсон став першим гравцем в історії програми, та достроково покинув її заради драфту Національної баскетбольної асоціації (НБА) — на цей крок його підштовхнула хвороба молодшої сестри, якій потрібно було лікування.

«Я досі тішуся з того, що ризикнув. Зрозуміло, що навколо Аллена завжди щось відбувалося, але він достаньо бойовий хлопець. Як в житті, так і на майданчику. Коли він залишав Джорджтаун, я абсолютно не переживав за його гру — я переживав за 19-20 годин у добі. Світ НБА, світ професійного баскетболу пропонує безліч спокус, ставить тебе перед багатством вибору. Я до останнього не знав, чи достатньо дорослий Аллен, щоб з цим впоратися», — говорив Джон Томпсон.

Звезда школьного футбола, лидер баскетбольной команды, ставшей чемпионом штата, был отправлен в самую обычную тюрьму, фото clutchpoints.com
Звезда школьного футбола, лидер баскетбольной команды, ставшей чемпионом штата, был отправлен в самую обычную тюрьму, фото clutchpoints.com Фото:


9 вересня 2016 року Томпсон був одним із трьох людей, які вводили свого учня в Зал Слави баскетболу в Спрінгфілді. Поруч з легендарним наставником розташувалися не менш знакові особистості — Ларрі Браун і Джуліус Ірвінг. Незважаючи на вкрай неоднозначні відносини між ними, Браун теж зіграв величезну роль у розвитку зірки Філадельфії. Саме цей тренер вирішив перевести 183-сантиметрового Аллена на позицію атакуючого захисника. Це він нарешті змусив Айверсона підпорядкувати свою гру інтересам команди та почати робити партнерів краще. «Я став найціннішим гравцем (MVP) всієї ліги лише тоді, коли став по-справжньому слухати тренера Брауна», — згадував баскетболіст. «Він вірив у себе настільки, що ти мимоволі починав вірити в нього», — говорив Браун.

Аллен Айверсон так і не став чемпіоном НБА, не виграв золото Олімпіади, проте його кар'єрна спадщина простягається далеко за межі цифр статистики, титулу MVP в сезоні 2000/01 років і 11 участей в Матчі Всіх Зірок ліги. Айверсон став справжньою іконою для цілого покоління молодих людей, прикладом для низки баскетболістів. Причому як на паркеті, так і за його межами. До Айверсона рідкісний гравець НБА міг похвалитися великою кількістю татуювань на тілі — тепер це така ж норма, як і захисний рукав, який був введений в моду саме «Відповіддю», як його прозвали. Багато в чому через Айверсона комісіонер НБА Девід Стерн був змушений вводити серед гравців обов'язковий дрес-код — в якийсь момент в лізі стало занадто багато вуличного стилю. «Звичайно, я можу вдягнути костюм, але залишуся тією же людиною, що й завжди», — коментував цей хід функціонера зоряний захисник.

Чи не рекордсмен свого часу за кількістю проведених на майданчику ігрових хвилин, Айверсон ніколи не скаржився на травми та продовжував дарувати людям своє мистецтво. «Аллен — це Мік Джаггер, або Майкл Джексон від баскетболу. Як тільки запалювався світло, як тільки він виходив на майданчик, він ставав іншою людиною. Якщо ви заплатили за квиток на концерт Брюса Спрінгстіна, то ви повинні отримати чотири години шоу від Брюса Спрінгстіна, і вас не хвилюють його особисті проблеми. Аллен ставився до будь-якої грі так само», — згадує тодішній генеральний менеджер Філадельфії Біллі Кінг.

Аллен — это Мик Джаггер, или Майкл Джексон от баскетбола, фото philly.com
Аллен — это Мик Джаггер, или Майкл Джексон от баскетбола, фото philly.com Фото:


Не маючи особливих фізичних даних, особливо не визнаючи тренувальний процес, він звів гру в особливий ранг, доступний тільки йому. З Айверсоном, маленьким, але дуже атлетичним баскетболістом, ідентифікували себе мільйони людей по всій планеті. У ті самі «19-20 годин» він був одним із них, не боячись зайти перекусити до МакДональдс або подивитися новий фільм з дітьми в найближчому кінотеатрі. У час, що залишився, Айверсон був одним із кращих гравців НБА свого часу, людиною, яка не боялась кинути виклик ні Майклу Джордану, ні Шакилу О'Нілу.

«Люди багато говорили про те, що я не зможу добитися всього цього. Мовляв, я маленький, я жадібний. Тепер всі ці моменти, безумовно, покращують фінал моєї історії».

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X