Тріумф, що не здійснився. Як український теніс наблизився до мрії
НВ розповідає, як українець Андрій Медведєв зробив сенсацію, ледь не вигравши один із чотирьох головних тенісних турнірів світу - Ролан Гаррос.
В історії Відкритого чемпіонату Франції було безліч легендарних матчів, сенсацій і неймовірних камбеків: безкомпромісні протистояння Надаля та Федерера, сімейна драма сестер Вільямс, тріумфальні дебюти Чанга та Куертена, битва протилежностей Граф і Селеш. Але для українського глядача найбільш пам'ятним видовищем до сьогоднішнього дня залишається фінал 1999 року, в якому кращий тенісист країни не реалізував прихований матчбол і втратив першу для країни перемогу в турнірі Великого шолома... Поки нові зірки змагаються за звання чергового чемпіона на кортах Парижа, пропонуємо повернутися на 19 років у минуле і згадати найбільш видовищний поєдинок в історії українського тенісу.
Andre you gotta let me know, should I stay or should I go?
Кінець 1990-х став для Андрія Медведєва кар'єрним кошмаром: після стрімкого успіху та закономірного потрапляння у четвірку найсильніших у 20-річному віці українець так само стрімко скотився в самий низ першої сотні рейтингу до 24 років. Професійна криза супроводжувався проблемами в особистому житті - тенісиста кинула знаменита колега Анке Хубер. Останньою краплею стала поразка в першому ж раунді Мастерса в Монте-Карло, що приніс колись славу і визнання, від 196-ї ракетки Івана Любичича.
Після двох програних практично всуху сетів Андрій вирушив «розбавляти» внутрішню порожнечу в місцевий нічний клуб із думками про завершення спортивної кар'єри. Там він зустрів свого легендарного тезку Андре Агассі, який також покинув турнір через травму. Спортсмени досить швидко знайшли спільну мову на ґрунті дивної схожості становища, в якому опинилися: американський тенісист переживав розлучення, втрату ігрових кондицій і лідируючих позицій у рейтингу. Саме Агассі переконав тоді Медведєва дати собі ще один шанс і повірити в можливість успіху. Саме йому ж, за іронією долі, треба було відібрати цю надію через два місяці в одному з найбільш захоплюючих фіналів в історії Ролан Гаррос.
У 1999-му році в Парижі Андрій Медведєв провів два найщасливіші тижні в своєму житті, фото EPA/UPG
Український перевертень у Парижі
Незважаючи на заяву самого Агассі про відсутність талантів поза тенісу, його слова подіяли на Медведєва - Андрій змінився на краще, не просто вирішивши продовжити виступи, але й зумівши без зволікань вибратися з психологічної ями. Доводити свою професійну спроможність належало в одному з найпрестижніших турнірів, який іноді називають чемпіонатом світу на грунті. Андрій вже вигравав юнацьку першість і доходив до півфіналу в дорослому розряді. Прийшов час розвинути успіх і виграти перший в кар'єрі турнір найвищого ґатунку: великому гравцеві - Великий шолом.
Медведєв продемонстрував твердість амбіцій вже у другому колі, впевнено обігравши найсильнішого на той момент тенісиста планети Піта Сампраса. У чвертьфіналі був повалений ще один фаворит Густаво Куертен. Що цікаво, пройти ці складні стадії Андрію допоміг Агассі, який знаходив час для тактичних настанов у проміжках між іграми, паралельно залишаючи за бортом своїх суперників: чинного чемпіона Карлоса Мойю, ветерана Марсело Філіппіні та перспективного Домініка Хрбати. Все йшло до очної дуелі двох схожих як зовні, так і за манерою гри спортсменів.
Прикро, прикро, але все ж відрадно
Обидва гравці підійшли до фіналу в оптимальних фізичних і психологічних кондиціях. Обидва розуміли важливість перемоги: для Андрія це був шанс повернутися на високий рівень і вписати своє ім'я в зал слави світового тенісу, для 29-річного Андре - остання можливість зібрати кар'єрний Великий шолом, вигравши нарешті той єдиний турнір, який ніяк не хотів піддаватися. На користь Медведєва говорили молодість, фізика та потужна подача. Агассі розраховував на досвід і неймовірне бажання закінчити кар'єру на мажорній ноті (після гри він скаже, що тепер може спокійно йти з тенісу, але буде грати протягом ще семи років) і чемпіонський характер. Саме останнього, на думку багатьох експертів і вболівальників, не вистачило українцю для святкування успіху.
Андре Агассі зібрав кар'єрний Великий шолом після перемоги над Медведєвим, фото 20minutes.fr
Медведєв провів чудовий матч, мав величезну перевагу по ходу гри, не здійснював грубих помилок. Але перемогти більше хотів Агассі. В результаті перевага в два сети, більша кількість виграних очок, 23 ейси та група підтримки в особі Сергія Бубки та Павла Буре на трибуні не допомогли Андрію зупинити американця. Можна довго, гейм за геймом, розписувати хід подій матчу, але це якраз той випадок, коли краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати. Ще довше можна перебирати причини, через які Медведєв не зміг підняти «Кубок Мушкетерів» над головою: мінлива погода, викликана нею перерва, яка дозволила Агассі перевести дух і зібратися з думками, коли Андрій готовий був його добити, брак досвіду великих перемог в українця. Але хіба це має значення, коли глядачі пам'ятають, в першу чергу, один із найнеймовірніших камбеків в історії турніру? Втім, виступ українця вони теж не забудуть.
Незважаючи на те, що в якийсь момент Андрій втратив нитки гри, він намагався повернути втрачену перевагу, і йому це майже вдалося: за рахунку 5:3 на користь Агассі Медведєв відіграв три матчбола (подачі, результатом якої є перемога в матчі) і виграв гейм, але нічого не зміг вдіяти з подачею американця у наступному. Овації вдячної публіки на корті Філіпа Шатріє після матчу призначалися обом спортсменам за приголомшливий рівний п'ятисетовий поєдинок. Не шкодували компліментів на адресу один одного і самі суперники.
«Програв великому гравцеві. Для мене це честь. Не те, що програв, а то, що змагався з ним... Якщо відкинути розчарування результатом фіналу, я провів тут два найщасливіші тижні свого життя. Буду повертатися на цей корт рік за роком, битися за головний трофей, поки мене тут не поховають! Я нарешті знову відчув цей тенісний адреналін і тепер хочу грати, грати, грати», - розповідав Медведєв на післяматчевій прес-конференції. З останньою частиною він, звичайно, погарячкував (Андрій закінчить кар'єру через три роки, всього у 27 років, так і не вигравши Ролан Гаррос), але в іншому був абсолютно прав. Це були найщасливіші тижні не тільки в житті тенісиста, а й в історії всього українського тенісу.
Шанс повторити і навіть перевершити кращий результат України на Відкритому чемпіонаті Франції є у Еліни Світоліної, яка цього року представляє країну на паризьких кортах. Примітно, що 23-річна Світоліна, так само, як і Медведєв у 1994-му році, займає четверту сходинку рейтингу WTA і так само вигравала юніорський Ролан Гаррос в одиночному розряді.
Вболівати за українку, сподіваючись на невипадковість цих збігів і на те, що перший тріумф все ж відбудеться, можна щодня в прямих трансляціях найпопулярнішого грунтового турніру на каналах Eurosport 1, Eurosport 2 і в сервісі Eurosport Player.
