Тоді йому було всього шість років. Саме в українській столиці Георгій вперше став на татамі, пішовши на секцію дзюдо разом з однокласниками. Згодом цей вибір привів його до світової слави: у 2009 році він здобув золото чемпіонату світу, у 2010-му — срібло, а також чотири рази виборював бронзові нагороди світових першостей.

В інтерв'ю журналісту NV Андрію Павлечку Зантарая розповів, чому сім'я обрала для життя саме Київ, до чого довелося звикати в Україні та чи повертався він до Абхазії після 1993 року.

— Ви переїхали з батьками в Україну у 1993 році через війну в Абхазії.

Так, наприкінці 1993 року ми приїхали сюди. Почалася війна в Абхазії — це Грузія. І мої батьки переїхали до Києва. Чому? Тому що мій батько навчався в Києві. І з першого класу я вже тут, у Києві. Це мій дім, я нікуди не збирався їхати і не збираюся. Там, де я народився, — це окупована територія вже понад 30 років. Ми туди не їздимо. Так само, як Росія забрала у моїх батьків будинок, так само вона забрала молодість і дитинство в багатьох дітей, анексувавши території, на яких жили звичайні люди. Тому ми й опинилися в Києві.

— До чого довелося звикати в Україні? Що було інакшим, ніж у Грузії?

Ну, не можу сказати, що ми такі вже різні. У нас свята майже однакові. Не скажу, що до чогось було важко звикати. Я люблю Україну, вважаю її найпрекраснішою країною, а люди, які тут живуть — найкращі. Таких людей більше ніде немає.

— Чи приїздили ви в батьківський дім після виїзду з Грузії в 1993 році?

Ні. У Грузії я бував, а в Абхазії — ні. Це окупована територія, і я не їжджу туди. У дитинстві їздив до родичів, але зараз — ні. Хоча ми спілкуємося.

— Яким було ваше дитинство в Україні? Чим займалися, що робили?

У мене було звичайне дитинство, як у всіх дітей. Навчалися в школі, займалися спортом. Я жив на Троєщині, там у 119-й школі була секція дзюдо. Всі мої однокласники туди пішли, я теж приєднався — і залишився. Я вдячний школі, тренерам і Троєщині за те, що вони дали мені дорогу в життя.

— Були варіанти піти в інший вид спорту?

Ні. Мені одразу сподобалося — там можна було боротися, битися. Нам удома забороняли це робити, брат забороняв. А тут була спортивна зала, де ми могли виплескувати свої емоції.

Зараз Георгій є депутатом Київської міської ради дев’ятого скликання від партії Слуга народу. А у травні цього року колишній дзюдоїст очолив Святошинську районну державну адміністрацію в Києві.

Раніше ми писали, що чемпіон України з бігу присвятив перемогу своєму батькові, який загинув на війні.