Від тріумфу до провалу за пів року. Чому сиплеться Ліверпуль
Команда Клоппа переживає кризу (Фото:REUTERS/Chris Radburn)
Ліверпуль — чемпіон англійської Прем'єр-ліги (АПЛ). Це так логічно звучало влітку, коли я робив прогноз на сезон.
Через півроку після того, як гранд англійського футболу був у кроці від чотирьох трофеїв за сезон, Ігор Бойко — футбольний журналіст, коментатор Setanta Sports Ukraine — розбирається в причинах провалу Ліверпуля, який посідає 10-те місце в АПЛ після своєї чергової поразки.
Ігор Бойко
К оманда провела шалену гонку з Манчестер Сіті за титул у 2022 році, де поступилася, а тому мала в найкращих традиціях успішних династій вийти на сезон з неймовірною злістю.
Після провального постчемпіонського сезону [в 2021 році] гравці виглядали голодними, тренер умотивованим і зі свіжою головою. Ван Дейк знову був ідеалом у захисті, Т’яго Алькантара розкрився, Аллісон повернув надійність, Салах — забивав, Александр-Арнолд і Робертсон влаштовували свою особисту гонку за кількістю гострих передач з флангу — все виглядало просто чудовим.
Залишив команду Мане, який шукав новий виклик, але ще раніше [в атаку] прийшов Діас, а тепер й Нуньєс.
Реальність вийшла зовсім іншою. Виявилося, що всі свої сили Ліверпуль витратив на погоню за Манчестер Сіті в минулому сезоні. І фізичні, й моральні.
Уже порівнював команду Клоппа з кіннотою, а футболісти, відповідно, коні. Однак коли коні не біжать та не працюють, то стають найбільш непотрібною частиною домашнього господарства. Стають, немов типовими 15-річними підлітками, які тільки їдять, п’ють і валяються без діла.
З коней залишився тільки Робертсон.
Утім, потрібно слухати Михайла Коцюбинського, який свого часу дав назву своїй новелі, що стала крилатою фразою — коні не винні.
Так легко шукати провину тренера в невдачах команди. Стосовно Ліверпуля не прийнято звинувачувати [її наставника Юргена] Клоппа. Немає трансферів, й він нібито робить все можливе за цих умов.
Не він винен в тому, що Матіп робить жахливі помилки. Не він винен в тому, шо Александр-Арнолд виглядає важчим та старшим за дідуся Мілнера. Не він винен, що Салах реалізовує моменти з меншою рішучістю. Не він винен, що [18-річний] Байчетіч — найкращий центральний півзахисник команди.
Чи все ж він?
У тому, що Ліверпуль не став кращим можна шукати дефект цієї трансферної політики керівництва клубу: або купуємо дешево, або взагалі не купуємо. А якщо купуємо дорого, то потім роками мовчимо. Те, що Ліверпуль став гіршим, це якраз провина головного тренера.
На момент середини постчемпіонського сезону Ліверпуль мав же ще більш жалюгідний вигляд з серією з 6-ти поразок поспіль на Анфілді. Однак тоді в мові тіла Клоппа відчувалося величезне бажання змінити ситуацію, Ліверпуль прийшов до тями навесні та зумів фінішувати в топ-4. Зараз і команда, і головний тренер виглядають тим, хто опустив руки та приймає всі ті удари, які отримує.
Немає командної швидкості, немає злості, немає рішучості. Немає розуміння того, що з цієї ситуації можна виплутатися.
Усе дуже погано. Але зазвичай відповідь на те, як Ліверпуль може подолати кризу в персоні Клоппа. Він знайде вихід. А тепер цієї впевненості немає. Німець вперся рогом в свою схему та принципи гри, не намагаючись відреагувати на ситуацію, що склалася на сьогодні.
І коли якийсь вболівальник кричав на черговий кадр похнюпленого Клоппа в матчі з Вулверхемптоном (0:3) щось на кшталт «Давай, роби щось — чого сидиш», то він багато в чому правий.
Текст опубліковано з дозволу автора
