До цього Анна з п’ятирічного віку займалася гімнастикою в Сімферополі, де, за її словами, жила в комфортних умовах. У Києві ж усе було набагато суворіше: діяла комендантська година, була людина, яка стежила за дисципліною, а користуватися електроприладами було заборонено.

У розмові з журналістом NV Різатдінова також розповіла, чи мріяла коли-небудь жити за кордоном, і що тренерка Альбіна Дерюгіна сказала її батькам перед тим, як Анна переїхала до столиці України.

— Ви в дитинстві мріяли переїхати жити за кордон?

Ні, я завжди мріяла жити в Києві. Для мене це було щось велике, амбітне, грандіозне. У Сімферополі Київ здавався недосяжною мрією. Тому я завжди хотіла жити або в Криму — це моє місце сили, або в столиці.

— У 15 років ви переїхали з Криму до Києва. Як вам дався цей переїзд?

Дуже важко. У Сімферополі я жила в хороших умовах, була єдиною дитиною в родині, батьки мене обожнювали. А тут — велике місто, спортінтернат, і я одна. Один санвузол і душ на два поверхи, комендантська година, заборона на електроприлади. Була людина, яка стежила за нами. Ніяких розваг — усе дуже суворо. Пам’ятаю, були таргани, спільна їдальня. Але це був важливий і корисний досвід.

Мама тоді запитала в Альбіни Миколаївни Дерюгіної, чи не краще зняти для мене квартиру ближче до залу, щоб я жила в комфорті. Але вона відповіла: «Якщо хочете, щоб з Ані виросла гімнастка — нехай живе, як усі. Там вона загартується». І вона мала рацію. Батьки їй довірились.

Було трохи страшно: тренування закінчувалися о восьмій вечора, ми були на Хрещатику, потім метро до Лісової — кінцева станція, а звідти ще пішки до інтернату. Уже дев’ята вечора, не найспокійніший район, особливо для дівчат. Але нічого, впоралася.

Зазначимо, що у 2013 році Анна Різатдінова стала чемпіонкою світу у вправах з обручем, а на Олімпійських іграх 2016 року здобула бронзову медаль.

Раніше ми писали, що Різатдінова відчувала страх під час зустрічі з легендарною Безсоновою.