Марина народилася в Євпаторії, де й почала займатися тенісом. У 16 років вона волонтерила під час Революції Гідності, а згодом — брала участь у проукраїнських мітингах у Сімферополі.

Після анексії півострова Марина разом із сестрою Надією вимушено переїхали до Львова. До Криму дівчата поверталися лише на канікули.

Марина та Надія Колб біля пам'ятника Тарасу Шевченку в Євпаторії / Фото: https://www.instagram.com/nadiiakolb

— Після анексії Криму ви з сестрою переїхали до Львова. Яким було нове життя у новому місті?

Це було цікаво і, водночас, дуже самостійно. Ми вже відійшли від батьківської опіки. Мені, мабуть, було трохи легше, бо Надія старша — вона брала на себе більшість побутових і фінансових питань, усе тримала під контролем.
Львів — неймовірне місто: активне, культурне, живе. Особливо круто було спілкуватися українською. Нас часто питали, звідки ми. І коли ми відповідали, що з Криму — не вірили. Дивувалися, як ми так добре говоримо українською. Дехто навіть жартома казав, що краще, ніж самі львів'яни. Це було дуже приємно. Люди не очікували, що з Криму можуть приїхати настільки проукраїнські дівчата.

— А як місцеві ставилися до вас?

Загалом — із підтримкою. Люди цікавилися, як у нас справи, співчували, допомагали.
Але траплялися й поодинокі випадки, коли хтось міг кинути щось типу: «Понаїхали» або: «Кому той Крим потрібен?». Це були одиничні епізоди — здебільшого від неосвічених чи грубих людей. У загальному ж усе було добре, доброзичливо.

— Маєте улюблене місце у Львові?

Перше, що спадає на думку, — Високий замок. Так, це банально, бо туди йдуть усі туристи. Але місце дійсно чарівне: піднімаєшся — і перед тобою весь Львів, як на долоні. Там завжди особлива атмосфера.

Після початку повномасштабного вторгнення родина Колб була змушена покинути півострів і виїхала до Латвії. Нагадаємо, Марина продовжує займатися тенісом і паралельно стрімить ігри на Twitch.

Раніше ми писали, як українські тенісистки святкували Новий рік в анексованому Криму.