Анна народилася в Сімферополі, а у 15 років переїхала до Києва після запрошення до збірної України. У 2014-му вона важко переживала анексію Криму, однак знайшла в собі сили йти до мрії — олімпійської медалі.

На Іграх у Ріо 2016 Різатдінова здобула бронзову нагороду та невдовзі завершила кар'єру. Зараз вона керує власною академією художньої гімнастики.

У розмові з журналістом NV Андрієм Павлечком Анна розповіла, у якій країні перебувала, коли Росія почала повномасштабну війну, як забрала сина за кордон і як на агресію РФ реагували її колишні друзі з Криму.

— Розкажіть, яким для вас був початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року?

Я тоді була в Будапешті на майстер-класі. Дитина була з нянею в Україні. І десь о четвертій ранку няня написала мені, що почалася війна. Ну, і все… Далі ніхто не знав, що робити. Я попросила тренерку, дівчину з нашої академії, яка також виїжджала з Києва, щоб вона забрала Рому з нянею. А я приїхала до Львова, там ми зустрілися з малим — і вже разом виїхали за кордон.

— Що тоді було найстрашнішим, коли ви їхали в Україну?

Єдина думка — щоб із дитиною все було добре. Щоб вона доїхала. Бо відбувалося щось страшне, і з тренером ми довго сперечалися, якою дорогою краще їхати — ситуація була абсолютно непередбачувана.

— Як ваш син зараз реагує на повітряні тривоги, вибухи, ракети?

Уже адаптувався. Спочатку було дуже страшно. А зараз він чітко й свідомо каже: «Мамо, йдемо в підвал». Він усе розуміє.

— Чи залишилися у вас знайомі або друзі в Криму? Як вони відреагували на початок повномасштабної війни?

Ой… Та ніяк. Вони зомбовані. Їм складно щось пояснити, особливо на початку. Це вже, знаєте, така відстань між нами — і в часі, і у світогляді. Минуло понад 11 років — усе дуже змінилося.

Раніше ми писали, що призерка Олімпіади з України назвала найважчі періоди в кар'єрі.